Продам душу за чашку кофе!
Так лячно…
Вдивляючись у зимну темряву холодного вікна, стискаючи руки від кожного подиху вітру, чекати…чекати…
Так безнадійно…
У кожному перехожому шукати тебе…і бачити у очах інших відображення свого болю та приреченості…
Так боязно…
Кожного ранку просинатися з твоїм образом у спогадах та іменем на вустах…Боязно,що Ти, можеш виявитися лише примарою моїх снів…
Так самотньо…
Розуміти, що Ти – лише образ моїх мрій… Так самотньо, що інколи, я тебе уявляю поруч…Шкода, що настає мить,коли я сама собі не вірю…
Так гірко…
Кожної миті згадувати про тебе і розуміти, що ти далеко…не зі мною…
Так боляче..
Боляче…просто боляче…думати про тебе, чути про тебе… розмовляти з тобою… боляче, від мого кохання…
Пробач…